ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ГЕОГРАФІЇ - Наукові статті - Каталог статей - Методика географії
Неділя, 11.12.2016, 07:07
Вітаю Вас Гість | RSS

Методика навчання географії

Статистика
Форма входу

Каталог статей

Головна » Статті » Наукові статті

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ГЕОГРАФІЇ
УДК 378+91(07)                                                                                                                                        Ольга ВАРАКУТА
Тернопільський національний педагогічний
університет імені Володимира Гнатюка

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ     КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ГЕОГРАФІЇ


                                                                                               Olha VARAKUTA
Ternopil   V.  Hnatiuk National Pedagogical University

INNOVATIVE TECHNOLOGIES OF PROFESSIONAL COMPETENCE FORMATION OF A FUTURE GEOGRAPHY TEACHER
Annotation. The article substantiates the need for innovative technologies in the study of geography disciplines at high school. Special attention is paid to the project technology, its theoretical aspects and methods of implementation in the educational process. The examples of certain types of projects that will help form the future geography teacher competence in accordance with European requirements.                             
Keywords: innovative technologies, creative abilities, design technology, classification of projects, telecommunication projects.

Інноваційні технології на сьогоднішньому етапі реформування вищої школи найбільш повно забезпечують  комфортні умови навчання студента, всебіч¬но реалізують його природний потенціал, спонукають до розвитку  самоосвіти, самовдосконалення, критичного мислити, до формування професійної компетентності майбутнього вчителя.
Вимоги до підготовки сучасного вчителя географії певною мірою знайшли висвітлення в працях  Т.П. Герасимової, В.П. Корнєєва,  Л.Б. Паламарчук,  В.Я.Плахути,  В.С. Преображенського, М.М.Сваткова та інших вчених. Окремі їх аспекти  присвячені питанням інновації географічної освіти.
    Інновація (лат. innovatio) — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення якісно нового, викорис¬тання відомого в інших цілях.[4]
    Інтерес до інновацій світової пе¬дагогічної громадськості виявляється у створенні ін¬формаційних служб (Центр дослідження інновацій в освіті під егідою ЮНЕСКО, Азіатський центр педаго¬гічних інновацій для розвитку освіти), започаткуванні програм впровадження педагогічних інновацій, прове¬денні міжнародних конференцій, діяльності організа¬цій, що узагальнюють педагогічні нововведення в різних країнах світу, інформують про них педагогічну громад¬ськість на сторінках спеціальних часописів. Зокрема, Міжнародне бюро з питань освіти (Франція) публікує такі періодичні видання, як «Педагогічні інно¬вації», «Інформація та інновація в освіті» та ін.[3]
    Новітніми підходами у підготовці вчителя географії є застосування в процесі навчання різноманітних інноваційних технологій, які спонукають до розвитку творчого мислення кожного студента. Вчені виділили чотири основних компоненти, що характеризують творчі здібності особистості:
•мотиваційний (допитливість, творчий інтерес, захопленість, емоційність, прагнення до творчих досягнень, особиста значимість творчої діяльності);
•комунікативний (уміння сприймати усне й писемне мовлення; відтворювати, самостійно будувати усні й писемні висловлювання);
•інтелектуально-логічний (уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, пояснювати, доводити, систематизувати й узагальнювати);
•ітелектуально-евристичний (уміння висувати гіпотези, фантазувати, переводити знання та вміння в нові нестандартні ситуації, критично мислити, оцінювати). [5]
    Для розвитку творчих здібностей  студента  під час вивчення дисциплін як психолого-педагогічного, так і географічного циклу необхідним є:
• використання  інтерактивних форм, методів і прийомів  організації навчальної діяльності  під час лекційних і практичних занять;
• створення на заняттях нестандартних ситуацій, що дає змогу,  враховуючи індивідуальні особливості кожного, залучити студентів до дискусії;
• стимулювання студента до висловлювань власної думки, до виконання завдань різними способами без страху помилитися;
• створення атмосфери зацікавленості, що спонукає до виявлення ініціативи під час  вибору індивідуального дослідного завдання  та прояву  самостійності у навчанні; 
• підтримка студента в його бажанні аналізувати свою роботу та роботу інших      студентів на заняттях і таке ін . [2]
    Все це дає можливість перетворити студента з об'єкта педагогічного впливу в суб'єкт навчання.
Відповідно до засад кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації в рамках Болонського процесу, на особливу увагу заслуговує самостійна робота студента, яка вимагає від нього комунікабельності, творчих  зусиль, педагогічної смикалки та майстерності, спонукає до використання та впровадження у навчально-виховний процес інноваційних педагогічних та інформаційних технологій.
Серед інноваційних освітніх технологій є такі, які пройшли довгу історію свого розвитку. До них відноситься проектна технологія, відома ще в історії як «метод проектів».
 Проектна технологія – це розвиток ідей проблемного навчання, коли воно засновується на розробці і створенні нових ідей, які володіють суб’єктивною чи об’єктивною новизною, мають практичне значення. [7]
Термін «проект» («projectus») у перекладі з латинської означає «кинутий уперед», той який «виступає, впадає в око». Фактично, проект – це будь-який задум, що має мету, час та конкретні кроки реалізації. [9]
Метод проектів започаткований у другій половині ХІХ ст., саме тоді його вперше застосували у сільськогосподарських школах США, а детальне висвітлення він отримав у працях американських педагогів Дж. Дьюї, У.Х.Кілпатрика, Е.Коллінза. Проте є публікації, де стверджується про більш раннє зародження цієї технології. Зокрема, історичні дослідження вказують, що він виник ще у ХVI ст. в архітектурних майстернях Італії.
    У науково-популярній літературі іноді авторство методу проектів приписують Дж. Дьюї. Він теоретично його обґрунтував та практично застосував у школі. Цей метод мав місце також і в українській школі у 20-х роках ХХ століття.
    Аналіз літератури, присвяченої специфіці діяльності учителя географії, свідчить про те, що роль проектної функції виділяється практично всіма дослідниками.
    Методом проектів у вищих навчальних закладах зацікавилися вчені та методисти (Н.М.Анісімова, М. В. Елькін, О.Г. Стадник та ін.).  Авторами виділені характерні риси проектних технологій. А саме:
– вирішення соціально важливої проблеми;
– інтегрування різноманітних методів, засобів навчання;
– використання дослідницьких методів;
–  поєднання знань із різних галузей наук (використання міжпредметних зв’язків);
– теоретичне, практичне та пізнавальне висвітлення отриманих результатів.
Різноманітність можливих варіантів проектів, спонукала авторів до їх класифікації. Зокрема, за напрямками виділяють навчальні, соціальні та управлінські проекти. У свою чергу їх також класифікують.  Розрізняють дослідницькі, творчі, ігрові, інформаційні, практико-орієнтовані навчальні проекти. [6]
    Дослідницькі проекти  – це проекти, в яких учасники цілковито проходять всі етапи «дорослих» досліджень (формулювання проблеми, огляд джерел інформації з теми дослідження, висунення гіпотези, постановка експерименту, формулювання висновків, захист).
    Творчі проекти – це такі, які не мають конкретної структури спільної діяльності учасників, що підпорядковується кінцевому результату. Попередньо учасники проекту домовляються про результати та форму їх представлення.
    Інформаційні проекти – це такі, метою яких є вивчення  інформаційних об’єктів: енциклопедій, картотеки, книг, газет, атласів, фрагментів підручників чи задачників.
    Ігрові проекти – це проекти, під час реалізації яких учасники перебувають у визначеній їм ролі, що обумовлена характером та змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реальні особистості. Тут імітуються їхні соціальні й ділові стосунки, які можуть ускладнюватися вигаданими ситуаціями.
    Практико-орієнтовані проекти – це проекти, орієнтовані на соціальні інтереси учасників. Результатами їх реалізації є документ (програма, рекомендації, проект закону тощо).
Кожен із цих видів проектів можна використовувати під час вивчення географічних дисциплін у вищому навчальному закладі для формування професійних компетентностей майбутніх вчителів географії.
    Наприклад, проект «Країни Закавказького регіону. Проблеми і перспективи їх розвитку» (тема вивчається  в курсі «Географія світового господарства») доцільно досліджувати у вигляді інформаційного проекту. Він спочатку спрямований на збір інформації, після чого на її аналіз і узагальнення. Такий проект має чітку структуру: мета проекту; завдання для пошуку інформації; джерела інформації (ЗМІ, бази даних, наукові джерела); способи обробки інформації (аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); результат інформаційного пошуку; презентація; практичне застосування.
Викладачеві варто підготувати методичні рекомендації для дослідження проекту.
Студенти, поділившись на три групи, досліджують і дають оцінку  економіко-географічному положенню країн  (І група - Грузія, ІІ група – Вірменія, ІІІ група -  Азербайджан), основним особливостям їх  природних умов і ресурсів, вивчають розселення населення та трудові ресурси, господарство, внутрішні та зовнішні економічні зв’язки, проблеми і перспективи розвитку країн.  Використовуючи самостійно здобуті знання, створюють мультимедійні презентації. Під час підсумків роботи над проектом студенти (представники груп) презентують результати  своїх дослідження у програмі MS Power Point.
Тематика проектів може бути значно вужчою. Наприклад,  дослідження студентами країн Азії може бути з таких проблем:  «Японія - загадка нашого століття», « Десять сходинок до Тадж-Махалу», «Китай – країна давньої культури», «Крок до партнерства з країною Сходу» та ін.
Проектна діяльність сучасного вищого  закладу освіти вирізняється передусім використанням комп’ютерів та Інтернет-мережі для пошуку інформації, підготовки результатів досліджень тощо.
Найпопулярнішими нині вважаються телекомунікаційні проекти.
Коли говорять про телекомунікаційний проект, то вважають, що це – навчальний телекомунікаційний проект, в основу якого покладено спільну навчально-пізнавальну діяльність студентів-партнерів, організовану на основі комп’ютерної телекомунікації, яка має спільну мету – дослідження деякої проблеми, узгоджені методи та способи діяльності.[8]
    Сьогодні існують кілька національних, регіональних і міжнародних програм, таких як EuroSchoolNet, Orilla Orilla, GLOBE. Цікавим є досвід застосування проектного методу з використанням комп’ютерних телекомунікацій у програмі І*EARN (International Educational And Resourse Network). Вона почала своє існування 1988 року в школах США та колишнього СРСР. В Україні І*EARN почала працювати з листопада 1998 року, зараз вона охоплює багато міст України, серед яких Київ, Кіровоград,  Харків, Чернівці, Ужгород та інші. Проекти в рамках цієї програми мають багатоаспектний характер. Проекти з екології: «Тигри» – виступає на захист тварин, які перебувають на межі винищення; «Жива вода» – проект збереження чистоти водних ресурсів нашої планети та інші. Проекти із загальнолюдського сенсу: «Убогість в Африці», «Вуличні діти», «Статева рівність». Проекти, що розглядають культуру інших народів: «Сувеніри від сусідів», «Особливості національної кухні». Проекти з предметів – «Моя улюблена інформатика», «Перехід через Анди» та інші.
Реалізація різних інноваційних  технологій, в тому числі проектної, допомагає вести навчальний процес у вищій школі  на рівні європейських стандартів та вимог, успішно втілювати в життя положення та принципи Болонської декларації, впроваджувати нові п¬ідходи до засвоєння знань студентів, здійснювати практичне моделювання окремих аспектів їхньої майбутньої педагогічної діяльності, формує професійні компетентності вчителя географії.
Використана література
1. Волошина Н. Новаторські форми занять: семінари, диспути, конференції (інновації в випробуваних формах) // Всесвітня літ. та культура. – 2003. - №3. - С.4.
2.Даниленко Л. Методи творчого розвитку //Завуч „Перше видання”. – 2001. - №9. – С.4-5.
3.Дичківська І.М. Основи педагогічної інноватики: Навчальний посібник. – Рівне: РЛГУ, 2001. – 233 с. 
4.Ігнатенко М. Сучасні основні технології. Поняття інноваційної педагогічної технології (наукові основи) // Математика в школі. – 2003. -  №4. – С.2.
5.Кваша С.В. Застосування інноваційних технологій в навчанні географії: Скарбничка досвіду // Географія – 2006. - №6. – С.4 – 12.   
6.Корнєєв, В. П. Технології в навчанні географії: Навч.-метод. посіб. / В. П. Корнєєв. – Х.: Основа, 2004. – С.111
7.Митрофанова Ю.В. Подготовка будущих учителей географии к использованию новых информационных технологий //География в школе. – 2004. - №6. – С.43-55.   
8.Поліщук О., Косминська С. Телекомунікативні проекти.// Директор школи -  2006. - №38 – С. 15-17.     
9.Стадник О.Г. Метод проектів у навчанні географії // Географія. – 2007. – С. 3-13.  






Категорія: Наукові статті | Додав: Оля (10.01.2011)
Переглядів: 7500 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Пошук
Друзі сайту

Copyright MyCorp © 2016
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz